Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Субота, 14 Березень 2020 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




 

Творчий звіт учителів-словесників Дусинської ЗОШ І –ІІІ ступенів
                         
О рідне слово, що без тебе я?
Д. Павличко.

Рідна мова – духовне обличчя народу. Не може називатися народом та спільнота, що не любить, не поважає своєї мови. Відомий історик І.Огієнко писав: „Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості”. Берегти, розвивати, примножувати – саме таке завдання ставлять перед собою вчителі-словесники. „У вигляді мови природою дано великий скарб”, – казав неперевершений майстер прози Олесь Гончар. Ми повинні берегти наше найбільше багатство, нашу одвічну святиню – рідну мову. Усе, що ми зробимо для неї, буде зроблено заради процвітання нації, у пам’ять про минуле й задля щастя майбутніх поколінь українців.
Саме під таким гаслом у Дусинській ЗОШ І–ІІІ ступенів нещодавно відбувся творчий звіт учителів-словесників, на якому було представлено як уроки світової та української літератур, так і позакласні заходи. Гостею свята була методист райво Л. В.   Андрела.
Одне з найважливіших завдань вивчення літератури в школі – прищепити учням   любов до художньої книги, виробити правильні критерії оцінки творів мистецтва. Світ художніх книжок надзвичайно багатогранний і різноманітний. Книга, літературні герої завжди були наставниками і вихователями молоді, разом із батьками та вчителями. Саме з книг ми черпаємо знання, пізнаємо все найкраще, надбане людством на протязі довгих віків.
Не випадково Олена Семенівна Фізер – вчитель світової літератури Дусинської ЗОШ І-ІІІ ст. обрала темою відкритого уроку   зі світової літератури у 5 „а” класі „Позакласне читання. Е. Сетон-Томпсон „Лобо – володар Курумпо”. Моральні проблеми оповідання”. Уже з перших хвилин уроку гості й діти поринули у загадковий світ природи, насолоджуючись щебетанням пташок, дзижчанням бджіл, шумом листя, задумавшись над словами епіграфа уроку: „Природа! Ми нею оточені й захоплені – непереможно, нам ні вийти з неї, ні глибше в неї проникнути…” (Й-В. Гете). У класі – виставка книг, портрет Е. Сетона-Томпсона, ілюстрації до творів, малюнки вовків, виконані учнями. У ході уроку діти   мали можливість переглянути слайди зі світлинами   письменника, картинами природи Канади, знаменитим Ніагарським водоспадом, картою Канади, різноманітними зображеннями вовків.
О. С. Фізер організувала роботу на уроці так, що жоден учень не залишився поза увагою: клас   об’єднано у три групи, кожна з яких розв’язує окреме завдання. Результативність, успіх уроку позакласного читання   великою мірою залежить від того, чи прочитали учні той чи інший твір. Тому вчителька пропонує   літературний диктант „Чи уважний ти читач?” Стимулюють роботу   опорні таблиці „Я буду знати”, за якими в кінці уроку було зроблено висновки: що запам’яталось добре, а над чим варто попрацювати самостійно. Значно пожвавлює роботу постановка проблемних запитань, адже це спонукає дітей до логічного мислення, вміння наводити паралелі із українською літературою, мистецтвом, сучасним життям, робити узагальнення   і висновки. Ну і, звичайно ж, на уроці звучало слово – учні зачитували окремі епізоди, уривки оповідання, коментували їх, висловлювали свої думки щодо порушених автором проблем моралі.
Учительське слово… Які великі вимоги ставить перед ним життя. Як же нелегко відтворити вербально і „вогонь” власної душі, і світовідчуття письменника, і наукову інформацію, аби спонукати вихованців до самостійних роздумів. Учительське слово на уроці, крім логіко-граматичного значення, містить у собі ще й емоційний заряд, вирізняється асоціативністю, тією силою, з якою воно діє на розум і почуття учнів.
Саме таке пристрасне, емоційне слово звучало на уроці української літератури в 11„а” класі, який підготувала і провела вчителька Любов Василівна Фізер. Тема звучала так: „Краще   в тридцять повністю згоріти, ніж до півсотні помаленьку тліть (життя і творчість Василя Симоненка)”. Клас святково прибраний, на дошці – портрет В.Симоненка, ілюстрації до його творів, виставка книжок поета, плакат із роками виходу і назвами збірок. Заняття вчителька побудувала так, щоб зробити його максимально насиченим, змістовним, емоційним. Нікого не залишив байдужим вірш В.Симоненка „Кривда”, у якому під образом малого хлопчика-безбатченка автор змалював себе, своє безрадісне, сповнене поневірянь дитинство. Про народження малого Василька пліткують дві сільські молодички, яких майстерно зіграли Яна Терів і Ольга Пітра. На уроці звучали поезії В.Симоненка: „Ти знаєш, що ти – людина?”, „Не докорю нікому і ніколи”, „Лебеді материнства” та інші.
Вчені стверджують, що творчими та обдарованими є майже всі діти, що починають навчання. У розвитку їх здібностей надзвичайно важливим є вміння педагога творчо підійти до розв’язання проблеми, прагнення до вдосконалення відомих і розробки нових методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями, включення їх до активної самостійної дослідницької роботи, оволодіваючи сучасними педагогічними технологіями, використовуючи кращі традиції української і зарубіжної освіти, вчитель-словесник може навчити учнів не тільки любити рідну мову й володіти її багатством, а й виховувати у кожного з них   потребу мислити нестандартно, творчо, пробудити бажання творити красу за допомогою слова і власної креативності. Дітям надзвичайно подобається   співати, танцювати, декламувати, адже це сприяє розвиткові їх творчих, акторських здібностей (а, як відомо, всі діти – актори), тому вони із великим задоволенням беруть участь у різноманітних позакласних заходах.
Одним із таких заходів, презентованих   Оленою Семенівною Фізер та учнями 9-11 класів, було свято під назвою „…Любов, що водить сонце і світила”. Вчителька відзначила, що саме такими словами великий Данте завершив свою „Божественну комедію”, що кохання – це найкраще почуття, завдяки йому продовжується життя на землі. Про любов написано дуже багато, про неї складають поеми, романи, сонети… Петрарка, Данте, Шекспір, Пушкін, Лермонтов, Блок, Ахматова, Ліна Костенко, Леся Українка, І.Франко… Всіх не перерахувати, адже кожен із нас бодай раз доторкнувся або доторкнеться якоюсь частинкою душі до цього прекрасного почуття.
Ведучими свята були Олена   Полянська і Марина Мелеш (11 „а”). Учні 9 „а” класу Олександр Гучкович, Сергій Ковач надзвичайно майстерно, лірично декламували сонети Петрарки і Шекспіра. Зал завмер, коли учениця 11 „а” класу Дарина Мигович читала поезію про Наталію Гончарову, а учень 11 „а” класу Сергій Мішко тихим, проникливим голосом декламував поезію „У могилы Н. Пушкиной”. Всі затамували подих, слухаючи натхненні слова вірша „Хочеш, зірочку тобі я прихилю…” (автор – Л. В. Андрела), який декламувала учениця 9 „а” класу Наталія Гуйван. Присутні ще раз переконалися в тому, що мотив кохання був і залишається найголовнішим у світовій літературі.
Далі на гостей чекала конкурсно-розважальна програма „Україночка”, яку підготувала і провела спільно з учнями 10–11 класів вчителька української мови та літератури Любов Василівна Фізер. Метою конкурсу було поглибити знання учнів з української літератури, зокрема, звернути увагу на художні твори, в яких ключовими фігурами є жінки. В ході свята змагання між собою вели Маруся Чурай (Дарина Мигович, 11„а”), Роксолана (Ельвіра Папіш, 11 „б”), Наталка Полтавка (Злата Гуца, 10 кл.), Мавка   (Марина Мелеш, 11 „а”), Уляна (Тетяна Ковач 11 „б”) та Бояриня   (Лілія Мигович, 11 „а”).
Усі виступи дівчат супроводжувались бурхливими оплесками присутніх, адже кожна з них намагалась якомога краще представити залу свою героїню: чи то піснею, танцем, чи інсценізацією, чи барвистою вишивкою, а чи рум’яною паляницею на вишитому рушнику. Особливо сподобались присутнім танець у виконанні Роксолани (Е. Папіш, 11„а”) та пісня „Мамина сорочка”, яку заспівали Маруся Чурай (Д. Мигович, 11 „а” та   Корнелія Годя, 3 кл.).
По закінченні позакласних заходів перед присутніми виступили директор школи В. М. Пацан, який відзначив, що кохані жінки великих поетів не тільки були, вони є, тому що їхній   образ дійшов до нас крізь століття. Віталій Михайлович подякував учасницям конкурсу „Україночка” за добре підібраний матеріал про своїх героїнь та сценічну майстерність і нагородив їх солодкими призами. Закінчив свій виступ уривком з поеми   „Катерина” Т.Г.Шевченка. Це поетичне звернення до учнів продовжила методист райво   Л. В. Андрела, яка прочитала один із своїх творів про кохання і побажала присутнім, щоб вони зустріли на своєму шляху ту єдину людину, почуття до якої пронесуть через усе своє життя.

Ксенія ФЕДОСЄЄВА,вчитель української мови та літератури Дусинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.  

 
© 2020 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com