Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Четвер, 17 Серпень 2017 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




 

На сторожі здоров’я

„Аж не віриться, що за моєю спиною вже шостий десяток років промайнуло, – каже мій співрозмовник, загадково дивлячись удалечінь, а, трохи помовчавши, додає, – а наче вчора клятву Гіппократа разом із одногрупниками давав. Тоді нам здавалося, що 60 років – так багато! Зараз розумію, що це лише мить, відміряна вселенським годинником. З моменту свого існування люди навчилися полювати для того, аби мати їжу, видобувати вогонь, працювати, пройшли тривалу еволюцію від приматів до homo sapiens, навчилися будувати житло, використовувати електричний струм та лікувати різні хвороби. Єдине, чого вони так і не вміють – зупиняти час. А він, як би нам того не хотілося, ніколи не стоїть на місці. Здається, що ще не так давно переживав радість від вперше сказаного тобі, молодому випускнику інтернатури, „Дякую, хлопче, за врятоване життя!”, а зараз, дивлячись у дзеркало, поступово звикаюся з тим, що у волоссі з’являється дедалі більше сивини. Час минає, йому байдуже, що в душі відчуваю себе, наче тридцятилітній, а в голові стільки ідей, стільки всього назбиралося, чого я ще не встиг, але обов’язково повинен зробити!”.
Враз запанувала тиша. Монолог було скінчено, і тільки в очах, наче відлунням, читалося „Повинен, повинен…”. Він і не може думати інакше, адже вважає, що творити добро є загальнолюдським обов’язком. Так його вчили батьки, які передавали цю істину з покоління в покоління. Можливо, саме тому вже більше ніж 37 років залишається відданим своєму фаху – святій професії лікаря. Знайомтесь – завідуючий терапевтичним відділенням № 2 Свалявської ЦРЛ В. О. КОТЛЯРОВ.
Народився Валерій Олександрович 28 серпня 1951 року на Хустщині. Мати   була вчителькою і з малечку прищеплювала синові любов до культури, науки, літератури та мистецтва, намагаючись всіляко розширити його кругозір.
У нас вдома було дуже багато книг, – згадує Валерій Олександрович – і кожного вечора мама зачитувала по кілька десятків сторінок. Я найбільше любив такі вечори, адже вони приносили в моє життя багато незвіданого. Мене завжди цікавило, чи існує межа у прагненні людини до самовдосконалення, за яким принципом Земля обертається навколо Сонця. Навчившись читати,   захопився вивченням іноземних мов. Свого часу Закарпаття входило до складу кількох держав, тож і говорити треба було різними мовами. Ця наука мені неабияк згодилася. Ви й не уявляєте, яке задоволення отримав, коли вперше прочитав видатних класиків німецької літератури мовою оригіналу!
Справді, вивчаючи біографію Валерія Олександровича Котлярова розумієш, що його бажання осягнути таємниці буття, бути першим завжди і в усьому – невичерпне.   1968 року одразу після закінчення середньої школи юнак вступає на медичний факультет Ужгородського державного університету, який успішно закінчує у 1974-му. Паралельно Валерій Олександрович навчався на факультеті медичної електроніки, проходив військову підготовку. Як вдавалося йому встигати так багато? Однокурсники юного інтелектуала пригадують, що із усіма завданнями він порався напрочуд легко. На курсі йому навіть жартівливе прізвисько придумали – „мозок”.
Не дивно, що тямущого юнака одразу після закінчення інтернатури запросили на посаду завідуючого приймальним відділенням „швидкої допомоги” Свалявської ЦРЛ.
Пригадую, коли вперше прийшов на роботу до приймального відділення, то побачив, що це – маленька кімнатка, в якій було лише кілька стільців, один великий стіл та старенький телефон. Моїм першочерговим завданням стало покращення матеріально-технічних умов лікувальної установи і вже за рік мети було досягнуто – у відділенні з’явилося обладнання першої необхідності.
У 1978 році Валерій Олександрович стає терапевтом цехової лікарської дільниці ВО „Електрон”, а 1979 року був переведений на посаду лікаря-терапевта терапевтичного відділення № 2 Свалявської ЦРЛ, яке в 1986 році було заново відкрите після планової реконструкції.
За весь цей час у відділенні багато чого змінилося – крім основного, реконструйованого, було добудовано додатковий лікувальний корпус, всі палати охайні та затишні, переважно двомісні, оснащені зручними   ліжками та умивальниками, в яких постійно подається як холодна, так і гаряча вода, для більшого комфорту – ванна кімната, функціонує електрофорезна процедурна, за необхідності в приміщеннях весь час проводяться поточні ремонти. Незмінним залишається лише одне – посаду завідуючого і понині обіймає Валерій Олександрович, до мудрих порад якого прислухається увесь персонал, а за працелюбність і відданість користується повагою та авторитетом не тільки на Свалявщині, а й за межами області.
За багаторічну сумлінну працю на лікарській ниві Валерій Котляров був неодноразово відзначений адміністрацією Свалявської ЦРЛ та обласним управлінням охорони здоров’я, а свого часу навіть отримав відзнаку „Відмінник охорони здоров’я СРСР”.
Дочка Валерія Олександровича – Ірина за прикладом батьків також обрала собі лікарську професію, адже вона дотримується споконвічної батьківської мудрості. „Головне в житті – допомога людям”, яке стало життєвим кредом у видатній лікарській родині Котлярових.
Нещодавно Валерій Олександрович відсвяткував 60-річний ювідей. Хочеться побажати йому міцного, як граніт, здоров’я, Божого благословення, достатку і благополуччя. Хай доля дарує силу та наснагу для досягнення нових життєвих вершин!

Софія ЛЕВЧЕНКО.

 
© 2017 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com