Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Субота, 14 Березень 2020 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




 


Повiк живеш у серцi, рiдна школо!
(Блукаючи сторiнками iсторiї Голубинської альма-матер)

Захоплено спостерiгали дiти за розповiддю завiдувачки краєзнавчого музею Голубинської ЗОШ I–II ступенiв Маргарити Безик. З цiкавiстю роздивлялися вони свiтлини, юридичнi та публiцистичнi документи, поринаючи у минуле, блукаючи досi незвiданими сторiнками своєї самобутньої iсторiї
Iсторiя цієї двоступенівки i справдi цiкава, адже сягає вона 1940-их рокiв XIX столiття. Саме тодi, за свiдченням iсторичних даних, у мальвничому селi Голубине Свалявського району було вiдкрито церковну школу, директором якої став диякон Iван Цiмболинець.
– У той час навiть не iснувало таких понять, як „шкiльна програма” чи „навчальний процес” у   такому розумiнні, яке звикли вживати сьогоднi. Тодi дiтей заможних селян навчали лише грамотностi та церковним догмам, – продовжує Маргарита Iванiвна. – Свого часу наша школа переживала i важкi перiоди   занепаду, i щасливi миттєвостi освiтнього розквiту. М. Маркович, I. Товт, М. Цiболинець, А. Бучина, М. Гавашi, П. Калiнов, П. Янута, М. Поцко, Волковський, В. Стебляк, А. Коршунов, М. Молнар, М. Iржик, М. Дребiтко, Ю. Лендєл, В. Молнар I. Воробканич – усi цi люди постiйно вдосконалювали рiвень знань, люб’язно дiлилися   з iншими свiтлом своєї мудростi та зробили вагомий внесок для того, аби у мешканцiв села було достойне майбутнє. Пишаємося, що, саме Голубинська ЗОШ I–II ступенів подарувала свiтовi таких видатних закарпатцiв, як брати Михайло та Василь Молнари, Володимир Гiсем, Михайло Лигирда,   Михайло Гелета (молодший), Михайло Гулович, Владислав Безик та iн. Треба сказати, що саме Адальберт Бучина першим розгледів у тоді ще зовсім юному пiдлiтковi Михайликовi Молнару людину, досягненнями якого зараз пишається вся Україна. Та й молодший брат – Василь теж виявився обдарованим хлопчиком. Минуть роки i вiн стане визнаним освітянином, письменником, журналістом.
Минуле у школи i справдi значуще, та чим живе навчальний заклад сьогоднi? Про це розповідь директора школи В. М. Ряшко.
– Нашу школу по праву можна назвати унiкальною не тiльки через те, що маємо багату iсторiю, а й насамперед тому, що дiти, якi тут навчаються, стали не просто нашими учнями, а другою родиною. Мабуть за велiнням долi зiбралися у цих стiнах обдарованi педагоги, мудрi вчителi та просто добрi люди, небайдужi до розвитку освiтнього закладу, Bсi – вiд вчителя й до технiчного працiвника дбають, аби навчальнi заняття були цiкавими, а умови перебування – комфортними. Бачите, який затишок ми разом створили?   На доказ демонструє озеленені коридори. Приходять до нас гостi й дивуються „Стiльки квiтiв –   всi буяють красою, жодної зламаної немає!”. А все тому, що учнi цю красу бережуть та примножують.
– Скiльки учнів нараховує ваш навчальний заклад?
– У школi перебувають 132 учнi, навчання яких забезпечують 23 педагогiчних працiвника. Основною метою, яку ставить перед собою кожен педагог, це виховання учня як особистостi, формування у дитини базових моральних засад доброти, людяностi, любовi до навколишнього свiту, плекання патріотизму своєї держави. Усi цi чинники намагаємося якнайтiснiше пов’язати з навчальною програмою. На базi школи функціонує фiлiя Полянської ДШМ, краєзнавчий музей, безліч рiзноманiтних гуртків, запроваджене вивчення комп’ютерних технологій у молодших класах, проводяться пiзнавальнi факультативнi заняття за інтересами – словом, намагаємося робити усе можливе, аби роки, проведенi у стiнах нашого навчального закладу, запам’яталися на все життя.
Найкращим доказом наших старань є те, що вихованцi щороку беруть участь у шкiльних олiмпiадах, рiзноманiтних творчих конкурсах як районного, так i обласного рівня, де показують дуже добрi результати. Свого часу я стала переможцем конкурсу „Вчитель року-91” i   як педагог можу запевнити – таких високих результатів учнiвської успiшностi можна досягти лише завдяки самовiдданiй працi на педагогiчный нивi.
Трохи поспілкувавшись з Вiрою Михайлiвною,   вирiшила сама поспостерігати, як вiдбувається перебіг навчальних занять, тому вирушила до одного iз класів, де якраз проходив урок бiологiї. Перше, що помiтила, – непідробна цiкавiсть у дитячих очах пiд час викладу матеріалу. До дошки вийшов високий хлопець i почав розповідати про будову та спосіб життя мурашиних сімей.
– Молодець, Васильку! – хвалить свого учня педагог. – Унiкальний хлопчина –   всi теми iз курсу наперед знає. Предмет складає на „вiдмiнно”.
Придивляюся уважніше. Цей юнак, не просто неординарна особистість, а, як прийнято казати у нашiй державi „людина з особливими потребами адаптацiї” –   у Василя проблеми зi здоров’ям, однак, як сам зiзнається, – це не заважає йому жити повноцінним життям, яким живуть пiдлiтки його вiку. Футбол, волейбол, фізкультура є улюбленими шкiльними заняттями. Хлопець – активіст краєзнавчого музею, учасник кількох шкiльних гуртків, крiм того, вiн сам пише вiршi. Тож, таким, що чимось обділений у життi, Василь себе не вважає, та й у класi його люблять й поважають. У нього багато товаришiв, якi завжди прислухаються до його дружнiх порад.
– Вiро Михайлiвно, навчати дітей з особливими потребами – велика вiдповiдальнiсть. Чи багато таких у вашій школi?
– Таких учнів у нас кiлька. Запевняю, що з ними не має жодних проблем, бо ми намагаємося зробити все, аби такi дiти не відчували якогось дисбалансу як пiд час навчального процесу, так i поза ним. А щодо особливих потреб, то справедливо буде сказати, що кожна дитина, як окремий iндивiд, потребує особливої уваги, не важливо, є у неї якiсь проблеми зi здоров’ям чи нi. Хочеться сказати велике спасибі батькам цих дітей, адже вони не побоялися віддати їх до звичайної школи замiсть якогось спецiалiзованого навчального закладу, як робить бiльшiсть людей, що стикаються з подiбними проблемами у власних родинах. Це насправді героїчний вчинок, не тiльки через те, що дiти мають можливість навчатися, а отже, i адаптовуються у нормальних, а не штучно створених умовах, а й тому, що поряд iз такими дітьми, їхнi однолітки наочно мають можливість переконатися в тому, що сусід по партi – цілком нормальний, вони стають добрішими, чуйнішими, милосерднішими.  
– На сьогодні Голубинська ЗОШ I–IIступенiв – один iз закладiв, де створено максимально комфортнi матерiально-технiчнi умови. Як вдалося цього досягти?
– Ми намагаємося постiйно вдосконалювати не тiльки освiтнiй процес, а й матеріально-технiчну базу. Так, у школi щорічно проводяться поточнi, косметичнi ремонти. Три роки тому закінчили реконструкцію шкiльної їдальнi, яка зараз повністю укомплектована сучасним обладнанням, вiдбулася заміна вікон i дверей на більш сучаснi, металопластиковi, у трьох приміщеннях перестелили підлогу, розроблено проектно-кошторисну документацію для облаштування внутрiшньої вбиральнi. Ми навряд чи домоглися б таких результатiв, якби не тісна співпраця iз владою району, вiддiлом освiти, сільською радою, батьками наших учнів та колишніх випускників.
Хочеться подякувати усім, кому не байдужий розвиток Голубинської ЗОШ I–II ступенів, i тим, хто з доброї волi допомагає у вирiшеннi наших проблем, а саме: Павлу Ганинцю, Iвану Немешу, Владиславу Адаму, Владиславу Безику, Михайлу Капустею, Василю Молнару, Тетянi Голубенко, Федору Райчинцю та iн.
Сподiваюся, що добрi справи, зробленi завдяки цим чуйним людям, стануть прикладом наслідування для молодших поколінь i наша школа перетвориться у справжній храм науки, де посіяне зерно знань буятиме колосами народної мудростi.

Наталія МАЛЕТИЧ.

 
© 2020 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com