Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Неділя, 22 Квітень 2018 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




 



Свічка пам’яті незгасна

У суботу, 26 листопада, Свалявщина, як і вся Україна, вшановувала пам’ять мільйонів жертв голодомору 1932–1933 років та політичних репресій. Мітинг-реквієм „Свічка пам’яті” відбувся на території меморіалу жертвам післявоєнних репресій (на вулиці Верховинській).
Під звуки скорботних мелодій колона присутніх, яку очолювали керівники владних структур – голова районної державної адміністрація Георгій Уліганинець, голова районної ради Іван Гартавел, міський голова Іван Ланьо і генеральний консул Угорської Республіки Фодор Шолт, повільно рухалась до центру комплексу – кожен ніс у руках запалену свічку, мовчки висловлюючи співчуття і біль за невинно убієнними, мученими, страдаючими... Атмосфера скорботи досягла апогею тоді, коли із палаючих лампадок присутні виклали на імпровізованому постаменті Хрест Пам’яті – символ голодомору 1932–1933 рр. Полум’я свічок та сумне звучання церковних дзвонів вторували людським почуттям. І були тут доречними поминальна молитва, яку відправили священнослужителі, і палка розповідь ведучої Світлани Дербаль про жахіття Голодомору та політичних репресій:
– Ми повинні завжди пам’ятати, згадувати й розповідати юному поколінню про страшне лихо, якого зазнала наша Україна. Голодомор став національною катастрофою. Тільки протягом 1932–1933 рр. загинула 5 частина сільського населення України. За різними оцінками штучний голодомор забрав від 7 до 10 мільйонів життів. Люди вимирали цілими селами. Це був найлютіший голод, якого не знала не тільки історія України, а, мабуть, історія будь-якої іншої країни, голод, який, і це вже стократно доведено, був навмисне влаштований з метою зламати і знищити українське селянство, що є основою нації.
Житницею називали Україну впродовж багатьох століть. А зокрема, 1933 рік –   одним з найсприятливіших в радянській історії. Проте навесні цього ж року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1000 – щогодини, 17 – щохвилини.
Багато трагедій пережив наш народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-років історія України не знає. Від нього вмирали родинами, селами. Батьки, прагнучи врятувати дітей від голодної смерті, везли їх у міста, там залишали в установах, в лікарнях, на вулицях.
Проти окремих відчайдушних виступів селян безжально використовувалася радянська репресивна машина. Розміри катастрофи впродовж десятиріч уперто замовчувались, бо все, що стосувалося тієї страшної сторінки історії, було під суворою забороною. Нині ми знаємо, що то було. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневинного.
Сьогодні, коли від початку голодомору минає 79 років, ми маємо для чітко зрозуміти – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Так хай же для її зміцнення на рідній землі згуртує нас, живих, пам’ять про всіх невинно убієнних. Свічка пам’яті незгасна!

Ганна ГЕШТЕНЬ.

 
© 2018 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com