Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Вівторок, 23 Січня 2018 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




 



Історія Голубиного живе в шкільному музеї

Голубиному пощастило: всі легенди, оповіді, історичні факти, традиції, як і чимало старожитностей, що збереглися до наших днів,   – в надійних руках хранительки шкільного музею Маргарити Іванівни БЕЗИК. Тож коли „Вісті Свалявщини” цього року розпочали публікувати серію статей, присвячених селам району, без розмови з Маргаритою Іванівною тему Голубиного неможливо було б вважати повністю висвітленою. Саме тому в Голубинській ЗОШ І–ІІ ступенів відбулася зустріч заступника голови райдержадміністрації Едіти Василівни Грабар з директором цієї школи Вірою Михайлівною Ряшко та Маргаритою Іванівною Безик.
Едіта ГРАБАР: Маргарито Іванівно, чи можете розповісти маловідомі факти з історії Голубиного? Справа в тому, що зараз керівництво райдержадміністрації ініціювало роботу щодо акумуляції цікавого історичного і культурного матеріалу, який стосується населених пунктів Свалявщини. Культпрацівники систематизують те, що в них зібрано. До роботи із підбору нових фактів із історії сіл Свалявщини залучено кореспондентів „Вістей Свалявщини”, які записують інтерв’ю зі старожилами сіл, майстрами народного декоративно-прикладного мистецтва, що знаються на місцевих традиціях свого ремесла…
Маргарита БЕЗИК: Охоче поділюся з читачами районної газети тією інформацією, якою володію.
Е. Г.: – Цікаво було б дізнатися, яким було дозвілля жителів Голубиного?
М. Б.: – В 30-40-х роках минулого століття в Голубиному, в Руському народному домі, часто проводилися виступи самодіяльних колективів. Театр виступав із виставами, а хор готував концертну програму. Зала була вщент заповнена публікою. Цікаво, що в антрактах чи до початку виходу на сцену артистів глядачі залюбки… співали. Дуже майстерно виводили народні пісні і твори радянських композиторів. Ентузіастом хорового співу і такого культурного відпочинку був директор школи Адальберт Михайлович Бучина. Такі вечори в Руському народному домі були справжнім святом, до якого ретельно готувалися не тільки артисти, а й публіка. Подружні пари одягали „вихідні” костюми і, як кажуть, попід ручку прогулювалися і спілкувалися зі знайомими. Цікаво, що чи не найбільш популярним був святковий вечір, присвячений Дню святого Миколая.
Молодь мала свій вид розваг. Ввечері в хаті самотньої господині збиралися на танці. Музика, як зараз кажуть, була живою. Троїсті музики вигравали так, що ноги самі просилися до танцю. На той час це був найпоширеніший спосіб познайомитися юнакові й дівчині. І якщо все добре складалося, то незабаром свадьбували. Ще молодь любила збиратися у дворі   і просто під хатою співати романси, тужливі пісні під супровід скрипки чи акордеона. Особливо часто такі імпровізовані концерти можна було почути під час канікул – тоді їх називали „вакаціями” – коли до села поверталися хлопці, що вчилися в Мукачеві чи в Ужгороді.
А найнебезпечнішим видом розваг були посиденьки представників сильної статі в шинку. Нерідко траплялося так, що спритним шинкарям ґазда міг заборгувати стільки грошей, що потім все своє майно мав розпродати, аби вийти із боргів, та йти світ за очі заробляти по чужих людях на шматок хліба.
Е. Г.: – А як можна описати побут жителів Голубиного?
М. Б.: – Жили бідно, тож було не до розкошів. Одяг носили з домотканої тканини і тільки за чехів у крамницях можна було придбати фабричний відріз і нитки. Але навіть сорочки із домотканого полотна прикрашали вишивкою. Була вона не рясною, проте делікатною. І при цьому завжди відзначалися дуже акуратною роботою. Кольори добирали не яскраві, близькі по тону. Вишивали напівхрестиком.
Віра Ряшко: – У нашому шкільному музеї можна ознайомитися з експонатами, які це чудово ілюструють.
М. Б.: – Візерунки гладдю, а також вишивка ришельє з’явилися пізніше, як у нас звикли говорити, „при мадярах”. У кулінарії теж все було доволі скромно. Справа в тому, що територію сучасного Голубиного і сусідніх сіл заселяли люди небагаті. Майже всі вони були селянами, які годувалися з власного господарства. Обробляли землю, пізніше найбільш успішні ґазди тримали худобу і птицю. Тож не дивно, що й до їжі більшість предків голубинців не могли бути надто вибагливими. Кисилиця, чир, замішка складали основу щоденного раціону. За чехословацької та угорської доби наші господині освоїли нові страви: кнедлики, гамбовці, баники тощо.
Е. В.: – А   для яких ще уподобань знаходили час жителі Голубиного?
М. Б.: – Юнаки й молоді чоловіки захоплювалися спортом. Особливо популярним був футбол. В експозиції шкільного музею зберігаються унікальні фотографії, на яких можна побачити футбольну команду Голубиного.
Відвідини заступника голови РДА Е. В. Грабар Голубинської школи завершилися ознайомленням з експозицією шкільного музею. М. І. Безик та В. М. Ряшко розповіли про деякі ужиткові речі, що експонуються в музеї, чимало цікавого. Помітне місце в експозиції займають вишивані сорочки, які голубинські ґаздині носили у першій половині минулого століття, а також рушники і серветки, що ними прикрашали свої оселі. Колекцію старожитностей та щедрий архівний матеріал можуть оглянути всі, хто цікавиться історією нашого краю. У Голубинській школі так само радо вітатимуть офіційні делегації, які приїжджають на Свалявщину, і групи туристів, які матимуть можливість скласти собі уявлення про історію цього куточка нашого курортного району.
Наш кор.

 
© 2018 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com