Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     П'ятниця, 19 Жовтень 2018 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  З чистого карпатського джерела

Знову кожному випускнику Свалявської СШ № 1 далекого 1955 року відкрився світ чистоти, добра і надії. Відкрився цей радісний світ тим, хто прибув на свою дружню зустріч однокласників, яка відбулася у середині липня цього року. Своєрідною родзинкою зібрання був приїзд із Східного Сибіру Росії нашої землячки Олени Берцик-Курінної, знайомство з її журналістською і літературною творчістю, презентація найновішої книги авторки.
Про життя і творчу діяльність у сибірських краях нашої Ілонки Берцик я дізнавалася від її неліпинських родичів. Мама Олени (Ілонки) Берцик, Дребітко Пелагія Йосипівна, була двоюрідною сестрою моєму батькові Дребітку Василю Васильовичу. Найбільше спілкувалася із старшою сестрою Ілони, Бернат Ізабеллою, з нагоди роковин світлої пам’яті якої і прибула здалека наша гостя. Ще до приїзду Ілони я одержала її книгу „Что же мне так больно и так трудно?.. Элегия памяти” и любви”, яку відразу прочитала. Зміст книги викликав у мене такі глибокі почуття, що вирішила дати ознайомитись із написаним у книзі однокласникам Ілони. Коли прочитав її Михайло Молнар, то разом із Михайлом Канчієм організував зустріч своїх однокласників із талановитою журналісткою і літератором, з якою разом навчалися в школі. На цій зустрічі Олена Федорівна Берцик (за чоловіком Курінна) розповіла друзям юності й усім присутнім про край, в який її покликала не тільки романтика, але й бажання своїми очима побачити землю, на якій в далеку давнину жили племена гуннів – предків угорців і самої Ілони, як потомка (по батькові) старовинного угорського дворянського роду Берциків. На прохання Ілони про свої життєві шляхи розповіли і її однокласники: Ольга Чайковська, Магдалина Капуста, Марія Рипкович, Терезія Плоскіна, Михайло Канчій, Емма Пукман, Віра Голчо, Ельвіра Долинич, Михайло Молнар, Марія Мегела. Зокрема, Ольга Чайковська щиро дякувала за організацію цієї зустрічі. Вона щаслива, що поміж нас виник і згодом розкрився такий талант, як Ілонка. Дякувала їй і за мужність, яку вона виявляла, долаючи різні життєві випробування. І завершила такими словами: „Немає значення хто ти за національністю, але будь людиною. А ти людина, наша гордість, найкраща із нас – 93 випускників СШ № 1 1955 р.”.
Великою подією нашої зустрічі стала і присутність на ній та виступ тодішнього директора Свалявської СШ № 1 Василя Івановича Туряниці, який згадав: „Під час прощання з вами у школі ми бажали вам успіхів у житті. Хотілося для вас найкращого благополуччя. Незважаючи на труднощі, ваше життя склалося. Ви гідно пройшли своє дитинство, юність у важкий післявоєнний період. Я був вашим наставником у школі. Велике враження на мене справила прочитана мною книга „Элегия памяти” – від неї віє серйозністю, велике проникнення у глибину життя людського. Пишаюся вами. Бажаю вам міцного здоров’я, щастя вашим родинам, мої дорогі учні.» Своїми враженнями про вагомий творчий доробок нашої землячки Олени Федорівни, написану нею і видану цікаву книгу „Элегия памяти” поділився і запрошений на цю зустріч літературознавець Й. Й. Долинич.
Камертоном творчості є, як відомо, поезія. Тому з дозволу Ілонки Берцик хочу донести до читачів закінчення вірша Володимира Чувашова „Не грусти, Илонушка”, написаного з нагоди виходу книги „Что же мне так больно и так трудно?.. Элегия памяти и любви”:
Не грусти. Будут зори летние,
Соловей веселее споет.
А тебе за деяния светлые
Честь и славу воздаст народ.
(22 января 2012 г., с. Романовка на Витиме в Бурятии, Россия).
Природним, кришталево-чистим завершенням зустрічі, струмочками гірських джерел стали улюблені, знані в далеких шкільних роках наші українські пісні. До піснеспіву дуетом Михайла Молнара та Йосипа Долинича (учасників хору) залюбки долучалися всі присутні. Проникливо прозвучали давній гімн верховинців „Верховино, світку ти наш”,   пісні „Карі очі, чорні брови”, „Світлиця”, „Многая літ”, які стали справжнім піднесенням душі. Ведучий цього дружнього, незабутнього заходу Михайло Канчій висловив   одностайну вдячність всіх присутніх на зібранні меру м. Сваляви І. І. Ланьо за спонсорську підтримку щирої, цікавої зустрічі. Журналісти й письменниця Олена Берцик з вдячністю пише автографи і дарує свою „Элегия памяти” міському голові І. І. Ланьо, колективу Свалявської СШ № 1 та колишньому її директору В. І. Туряниці.
Незважаючи на дуже обмежений час перебування у Сваляві, Ілона не змогла обминути будинок № 12 біля школи. Зайшла до подруги Фізер Ольги Федорівни. Ольга впізнала Ілонку: міцні обійми, безмежна радість. Ілонка згадує, як прибігала на перерві зі школи до Ольги, мама якої завжди знайшла чим пригостити неліпинську дівчину, бо була дуже щедрої душі. Почула Ілонка про долю своєї однокласниці дуже багато. Адже не бачились 57 років. Ольга розповіла, як ще молодою поховала свого чоловіка, а згодом і двох синів. Живе зараз одна, любить життя і не нарікає на долю, яка так склалася у неї. Тішиться своїми онуками, які дуже піклуються про неї, живе у пошані і любові близьких, має правнуків. Любить і поважає своїх двох невісток, з якими живе в мирі і злагоді. Одне її засмучує, що серйозно хворіє. Залишилось кілька годин до від’їзду. Сідаємо в маршрутку і їдемо в „Квітку полонини”. Ілонка робить фотознімки. Заходить у приміщення оздоровниці „Сузір’я”, шукає бібліотеку. Кілька хвилин достатньо, аби все запам’ятати і зробити нотатки. Сідає на лавочку, робить у своїй книзі „Элегия памяти” дарчий напис головному лікарю П. П. Ганинцю і залишає книгу-дарунок у канцелярії. Не оминаючи бювет, заходимо наповнити склянки мінеральною водою з чистого карпатського джерела і прямуємо до зупинки.
Ми вже на вокзалі в очікуванні поїзда. Прощання на пероні, міцні обійми зі сльозами. Подяка Ілонки за теплі, радісні зустрічі та її обіцянка: „Зустрінемось, сподіваюся, через рік, ми ще помолимося у наших храмах, ще заспіваємо пісні”. Поїзд від’їхав. Попереду у Ілонки великі міста-зупинки: Київ, Москва та її така далека Чита. Ілонка їде поїздом з ручкою та блокнотом, адже вона журналістка і письменниця.

Ганна ІГНАТОВА,
випускниця Свалявської СШ № 1.

 
© 2018 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com