Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Субота, 22 Вересень 2018 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  Пішов у дорогу за ластівками

Саме так називалась зустріч, яка відбулася 8 листопада на базі Свалявської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 3 під керівництвом методиста райво Е. С. Приходько. До навчального закладу завітала муза поета   В. Підпалого –   його дружина.
Чому Ніла Андріївна вибрала саме Свалявщину? А тому, що, відпочиваючи десь більше десятка років тому в „Сонячному Закарпатті”, вона познайомилася зі вчителем-методистом О. В.   Яній, яка на той час працювала у гімназії. Олена В’ячеславівна запросила її виступити перед учнями. А потім учителі-словесники району зібрали пошту для видавництва і впорядкування всіх збірок творів В. Підпалого. Звичайно, це невелика дещиця, але все-таки якась допомога.
Вихованці старанно готувались до зустрічі шанованої гості. Учні 9„б” і 11 класів підготували літературно-музичну композицію на тему „Пішов у дорогу за ластівками”. Цікавою була розповідь   про В. Підпалого. Поет, вистояв у часи застою, хоч йому навішували різні ярлики, адже мав свої погляди, любив свій народ, з болем у серці переживав удари тяжкої долі і продовжував творити:
Коли мене питають: „Україну
Чи зможеш ти забудь на чужині?”
Кричу: „Кладіть живим отут у домовину…
Однаковісінько мені…”.
Поет свідомий того, що дещицю добра він залишив у своєму слові, „щоб людям воно вогнищем цвіло”.
Усе своє коротке життя заповідав любити людину, якій віддав до крихти усе тепло свого серця. Він рано відійшов за межу вічності, але нам залишив свої книги, думки. Роздуми, які ще довго нагадуватимуть   про цю мудру, добру людину, котра дуже любила життя, рідну Україну. Тому і писав у своїй поезії:
Тільки той життя свого варт,
Хто вмер і знов воскрес на полі бою.
Час, коли жив і творив поет,
Залишився у його слові.
Так і жити йому довгі віки.
І ось до слова запросили музу поета, берегиню його спадщини – Нілу Підпалу. Зі смутком у слова розповіла, як познайомилася з Володею, як він учив її жити, виховувати дочку Олю та сина Андрія. Як важко було, коли залишилася вдовою. Підпалому виповнилося   37 років, коли він помер. Але жінка вистояла, виховала і дала освіту дітям. Продовжила його справу. Видала збірку поезій, а тепер впорядкувала і видала книгу „Золоті джмелі”, де вміщені всі збірки поета. Ніла Андріївна читала багато поезій напам’ять – „Серце”, „Пролог поета”, „Україні”, „Рідна мова”, „Душа”, „Елегія про вічне” та ін. Відповіла на запитання учнів. Особливо цікавою була розповідь про творчу лабораторію поета.
Скоро виповниться 40 років, як не стало дорогої людини, але Ніла   Андріївна пам’ятає і відчуває його постійно. Усе, що в серці виплекав доброго, Володимир Олексійович віддав нам, бо такою вже була душа поета: напрочуд доброю, вразливою, люблячою:
бо все, що в серці виплекав я добротою,
належить вам. А зле – я взяв собі…
Насамкінець Ніла Андріївна подарувала кожній школі району по книзі Володимира Підпалого. Вона стане в пригоді, адже його твори тепер вивчають на уроках літератури у 8 класі.
У поезії „Пам’яті Володимира Підпалого” звучать такі рядки:
Дістався нам великий спадок,
Його лиш треба зберегти.
Яснить життя ключем нестримним,
Та пам'ять знову постає.
Читає молодь Володимире,
Твої вірші, життя твоє.

Ірина ПРОНІВ,
старший вчитель української мови та літератури ЗОШ І–ІІІ ступенів № 3.

 
© 2018 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com