Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Неділя, 26 Березень 2017 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  Достойний портрет сучасниці

Даруйте, інколи важко писати про наболіле, часом складно розповідати про примітивне, але завжди відповідально осягати величне й мудре, те, що напоєне священним золотом любові, щастя, правди, − Світло-Жінку.
Правду кажуть, що все прекрасне у цьому світі − від жінки, від її скромності й чесності, чутливості й працелюбності, вірності й душевної чарівності, поступливості й гордості. А ще – від її витонченості, бережливості, терпеливості, натхненності, одержимості (невипадково всі ці слова жіночого роду).
Саме так хочеться сказати все-таки не лише про Жінку взагалі, а насамперед про добре знану, шановану в місті, районі, області, талановиту й мудру, гордість когорти районного вчительства й керівництва – Магдалину Іванівну Осташкіну-Мазаник.
Могда…Могдушка…Напевно, ось так, ніжно й трепетно, називали її рідні, близькі і знайомі. І було щось у цьому звертанні таке, що змушувало бентежно битися дівоче серце, відчувати тепло й ласку милої вітцівщини. Кажуть, що саме рідна земля заряджає космічним енергетизмом, додає сил і снаги, живить цілющими соками інтелекту, таланту. Вона й благословила талановиту юнку на творчу самореалізацію, на осягнення розумного, доброго, вічного – професії, що все життя буде пов’язана з найдорожчим людським скарбом – дітьми.
У маленькій, та затишній Тибавській школі після закінчення у 1964 році Мукачівського педучилища розпочалася її стартова вчительська хода. Розуміла і раділа водночас: це її доля („…долю вибрала собі сама”), це її довічне покликання. Втішалась, коли почала працювати з найменшими свалявцями – вихованцями дитячого садочка № 1, а ще – надзвичайно хвилювалась, бо ж називала її малеча інколи „мамою”, а це не лише приємно, а й відповідально.
Ми з Магдалиною Іванівною вперше зустрілись саме тут, у садочку, як вихованка й вихователь. Пригадую, як ми, галасливі непосиди, завжди уважно слухали її, нашу вимогливу, але добру наставницю, адже пізнавати і любити світ разом з нею було дуже цікаво. І такі свята душі, такі таємничо-незбагненні і водночас доконечно важливі, проникали до сердечок і лишали назавше там свої позначки. Для мене вона – вічний взірець, вічний приклад для наслідування. Я вдячна долі за цей прекрасний подарунок – знайомство з неординарною особистістю, а ще більше дякую їй за те, що вона згодом вкотре поєднала наші життєві дороги.
Сповнена творчого неспокою й бажання не зупинятись на досягнутому, Магдалина Іванівна вступає на романо-германський факультет УжДУ (німецька мова). І в праці, і в навчанні у неї виробляються якості об’єднувати, згуртовувати навколо себе однодумців, сподвижників. Це не залишилось не поміченим з боку районного керівництва. З 1971 по 1998 рр. Магдалина Іванівна працює у районному відділі освіти інспектором-очільником з дошкільного виховання, поєднуючи при цьому викладання німецької мови в Неліпинській ЗОШ І–ІІІ ступенів та читання лекцій при ЗІППО. Хтось скаже: керівником бути набагато легше, ніж рядовим працюючим. Зразу заперечу: професійний успіх залежить не від того, ким ти є, а як ти ставишся до себе й до   праці. У неї ж її, праці, було більше, ніж достатньо: організувати й провести методоб’єднання з вихователями й завідувачами, поділитись новими віяннями в методиці викладання, проконтролювати дотримання чистоти, порядку, виробничої дисципліни та якості харчування дітей у дошкільних закладах. Саме під час керівництва районною дошкільною освітою Магдалиною Іванівною Мазаник в районі було відкрито 12 ДНЗ. Подбати про належне матеріальне забезпечення, якісний педагогічний склад та сучасну методичну базу кожного садочка – стало її щоденною турботою й обов’язком.
„Занадто вимоглива, прискіплива і строга”,− характеризували її колеги й підлеглі. Але всі водночас підкреслювали: мудра, знаюча, справедлива, високоінтелігентна.
„Від Магдалини Іванівни треба вчитися стилю керівництва: вимагати добросовісного виконання професійних обов’язків, критикувати за недбальство у роботі та цінувати людину за її досягнення. Справедливою, порядною, людяною – такою я знаю Магдалину Іванівну Мазаник” (Єлизавета Гаврилівна Грига,   колишня старша медсестра ясельних груп Керецьківського ДНЗ).
„Мазаник Магдалина Іванівна була керівником, як кажуть, на своєму місці. Усе життя дбала про якісний розвиток дошкільної освіти, особливо про її матеріальну базу. Від неї я почерпнула багато цінних знань і вмінь” (Ольга Юріївна Дрозд, завідувач Свалявського ДНЗ №1).
„Вона часто перевіряла наш садочок, але завжди й надавала грунтовну методичну допомогу. Вміла уважно вислухати людину, допомогти при потребі, дати щиру пораду” (Ганна Іванівна Мага, вихователь Березниківського ДНЗ).
„Магдалина Іванівна була моїм вчителем німецької мови. Як сьогодні, бачу її красивою, елегантною, зі смаком одягнутою жінкою. Ми, дівчата, заглядались на неї, симпатизували їй. Як педагог – універсальна: знаюча (перфектно володіла німецькою мовою), пунктуальна, вимоглива, цікава. У школі була моїм кумиром. З вибором майбутньої професії я визначилася швидко, завдяки урокам Магдалини Іванівни” (Надія Василівна Легеза, директор Неліпинської ЗОШ І–ІІІ ступенів).
Не знаю, як би склалася моя подальша доля, якби наставницею у відділі освіти була не Магдалина Іванівна. Співпраця з нею – це ще один інститут навчання і життя. Саме від неї я черпала знання і досвід, вчилась бути критичною до інших і самокритичною водночас – а це, даруйте, − найбільша людська мудрість. Знаю, що улюбленим девізом життя Магдалини Іванівни, життєвим кредо є слова великої українки Ліни Костенко: „Депресія – це погано. Вона вбиває людину. А найкращий цілитель – праця”. А між цією буденною копіткою працею Магдалина Іванівна завжди знаходила миті повної насолоди життям: спільні свята з друзями-однодумцями, „вилазки” на природу, екскурсії улюбленими містами.
Портрет нашої достойної сучасниці був би далеко не повний, якби не доторк до ще однієї грані її життя – особистого. Вона – турботлива берегиня сімейного вогнища, вірна й терпляча дружина, найкраща подруга чоловіка Олександра Миколайовича, ріднесенька матуся, найдорожча на світі бабка. Безмежно радіє Магдалина Іванівна своїй єдиній доньці – Кларі Олександрівні Стегурі, яка у всьому продовжила її професійну стезю: обрала фах учителя німецької мови і вже 15 років підвищує свій педагогічно-керівницький досвід, працюючи заступником начальника відділу освіти, молоді та спорту Свалявської РДА.
Та найбільшою втіхою і радістю для Магдалини Іванівни, безперечно, є внучка Іринка – ну вся в бабку: розвинена не по роках, мудра, з власною життєвою позицією, напрочуд вимоглива до себе, одержима навчанням.
Зараз Магдалина Іванівна на заслуженому відпочинку. Та спокій їй хіба що тільки сниться. Мов бджілка, клопочеться на городі, в саду, у хаті. Її дивовижній працелюбності, хазяйському вмінню може позаздрити будь-яка сільська господиня. Та не лише домашніми турботами обмежується її нинішнє життя. Поспілкуєшся з нею – і переконаєшся: Магдалина Іванівна в курсі всіх новин, її по-справжньому хвилюють державні проблеми й негаразди. А головне – у неї ще й зараз багато учнів: воістину всі покоління тягнуться найперше до розуму та до вміння передавати знання. Та поза всіма оцими клопотами Магдалина Іванівна залишається перш за все Жінкою: що вміє страждати мовчки, що вміє терпіти, не перекладаючи ношу турбот на інших, що вміє плакати невидимими для рідних сльозами.
Славних, достойних 70 дарує мудрий січень вам, дорога Магдалино Іванівно! Нехай вам буде щасно й затишно, радісно й легко на життєвій ниві. Нехай завжди супроводжують вас любов рідних, повага друзів, колег та вічне Господнє   благословення.
                                   
Наталія СТЕПАНЮК, методист відділу освіти, молоді та спорту Свалявської РДА.

 
© 2017 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com