Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Середа, 26 Квітень 2017 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  Родниківка має талант!

Загальноосвітню школу відвідав шоу-театр „Ля Гре”

Сталь та полум’я. Тіло, якому не страшні ані цвяхи, ані гострі леза. Сила, точність, азарт, трюки, від споглядання яких подих перехоплює – нестихаючі овації та шквал емоцій. Ось така, по-справжньому тепла і піднесена атмосфера панувала у Родниківській ЗОШ І–ІІ ступенів. Щоправда, демонстрація всього цього вогняно-екстремального дійства відбувалася на моніторі комп’ютера, та захоплення від цього менше не стало. Особливу феєрію відчуттів пережили школярики одразу ж після відеоперегляду, – до них, у Родниківку, приїхали учасники таких відомих передач, як „Шиканемо”, „Співай, якщо зможеш!”, „Інтуїція”, ті, кому ще вчора, стоячи, аплодували глядачі програм „Гіннес-шок” та одного з найвідоміших телепроектів – „Україна має талант!” – різножанровий екстримально-розважальний шоу-театр „Ля Гре”.
А завітали актори-екстримали Олександр та Валентина до Родниківки на запрошення шкільного психолога Т. Й. Воронич. І хоч справжнього вогню не було (у їдальні навчального закладу навіть димом не пахло), та все ж створити ілюзію справжнього світлового шоу гостям таки вдалося за допомогою тренувальних м’ячів: кожен учень міг узяти в артистів невеличкий майстер-клас з техніки обертання та прокручування „палаючого” інвентарю.
Як повідомив   ідейний натхненник театру „Ля Гре” Олександр, показувати щось насправді екстремальне дітям вони не стали, оскільки повторення таких трюків удома без належної підготовки – небезпечно для життя.
– Думаєте, це так просто – взяв до рук смолоскипа та почав гратися з вогнем, наче іграшкою? Всьому передують роки підготовки. Кожен наш ранок починається з обливання холодною водою, далі – пробіжка, заняття базовими вправами з йоги, і лише тоді можна лягати на іплікатор Кузнєцова (дошка вщент набита цвяхами), ковтати вогонь чи різати себе гострими кинжалами, щоразу випробовуючи тіло на міцність. Але для того, аби виступ був справді успішним, необхідно знати ще один секрет – це правильна емоційна налаштованість. Моє тіло також відчуває біль, однак перед кожним виступом   подумки кажу собі, що не боюся, уявляю, як те, із чим доводиться працювати, стає, так би мовити, частиною мене. Я намагаюся відчувати кинджали, ножі, вогонь, цвяхи – під час таких номерів, досягнувши певного рівня емоцій, поступово впадаєш у транс, але справжню насолоду відчуваю, ловлячи на собі здивовані, захоплені погляди публіки, яка ніби питає „А на що ще ти здатен?” У такі моменти забуваєш про страх навіть тоді, коли засуваєш у ніздрю ввімкнену електродрельку.
– Що спонукало вас до створення власного театру?
– Я виховувався у Радянському Союзі – державі, де розвитку самодіяльності приділялася велика увага. Повсюдно функціонуючі гуртки закликали людей до саморозвитку: „Приходь, займайся, утверджуйся!”. Відвідини гуртків за інтересами були невід’ємною частиною життя тогочасної молоді, бо, перебуваючи у колі собі подібних, чи не кожен член колективу такої собі хобі-родини, мав стимул ставати кращим, адже було на кого рівнятися.
В один із таких танцювальних гуртків свого часу записався і я. Молодий, повний запалу та енергії хлопець, що ріс в одному з найпрекрасніших курортів Криму, де захід сонця омивається морем, а з приходом ночі всі дівчата виходять на танцмайданчики для того, аби приємно провести час у парубочій компанії. Як думаєте, хто користувався найбільшою популярністю у дівчат? Звичайно ж, танцюристи. Записавшись до танцювального гуртка, сам не помітив, як захопився, і вже не танцями, а їх мистецтвом. Тож, коли настав час опановувати фах, не роздумуючи вступив до Севастопольського хореографічного училища, яке з успіхом закінчив 1971 року.
Відтоді й розпочалася моя професійна кар’єра. Спочатку – у Тернопільському ансамблі танцю „Надзбручанка”, потім – в оперних театрах Харкова та Києва, згодом – у Київському   національному драматичному театрі ім. І. Франка, де випала честь ділити театральні підмостки із такими метрами, як Богдан Ступка, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк. Набравшись більше театрального досвіду, усвідомив, що рамки хореографа для мене занадто тісні: від народження я позиціонував себе як особистість, впродовж усього творчого шляху мріяв виступати не лише на оперній, але й на естрадній сцені, де панувала вічна феєрія шоу. Але разом з тим хотілося принести на естраду щось нове, незвідане, те, чим ще ніхто не займався. Тому, не роздумуючи, їду до Хабаровська, де починаю сольну кар’єру. В 1993 році під час чергових гастролей знайомлюся з Валентиною і пропоную їй стати моєю партнеркою, адже сила і краса у поєднанні з подвоєним талантом – це   ніщо інше, як ключ до успіху. Так і виник різножанровий екстремально-розважальний шоу-театр „Ля Гре”. Разом ми уже 10 незабутніх років. За цей час встигли побувати на гастролях у Польщі, Вірменії, Японії, Китаї та багатьох інших країнах і жодного разу не пошкодували про створення творчого тандему.
– Розкажіть, чому з-поміж сотень населених пунктів ви приїхали саме до Родниківки?
– Під час відпочинку в одному із   тутешніх санаторіїв Олександр познайомився з отцем Володимиром, який проводив екскурсії по храмових куточках Закарпаття, – ділиться зі мною Валентина. – Про кожен храм розповідав настільки натхненно, що надзвичайну історію ваших святинь хотілося слухати й слухати. Воно й не дивно, що   під час екскурсії вони встигли заприятелювати. Отець Володимир гостинно запросив нас до свого дому, а у розмові з пані Тетяною дізналися, що вона працює у Родниківській ЗОШ.
На пропозицію Тетяни Йосипівни, кажуть актори-екстремали, обоє відгукнулися з радістю, адже не має на світі палкіших прихильників, аніж діти. Завдяки старанням своєї улюбленої вчительки Т. Й. Воронич, учні також підготували невеличкий виступ для своїх гостей, висловивши теплі слова привітань. І хоч змушені Олександр та Валентина повертатися до Києва через щільний робочий графік (театр приймає замовлення на проведення приватних виступів, весіль, ювілеїв), пообіцяли: обов’язково навідаються до Родниківської   ЗОШ ще раз і тоді вже точно влаштують справжнє фаєр-шоу. І цілком можливо, що асистентами у ньому будуть саме ті юнаки та дівчата, які з захопленням спостерігали за народними улюбленцями сьогодні. Хто знає, можливо, так воно і буде, тим більше, що перші кроки до сцени діти разом з „Ля Гре” уже зробили.   Найприємніше у всій цій історії те, що і артисти, і вчителі, і гості свята та й самі учні в один голос констатували „Родниківка має талант!”.

Наталія МАЛЕТИЧ.

 
© 2017 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com