Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     П'ятниця, 18 Серпень 2017 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  Від реформування медицини – одні „плюси”

Чутки про реформування української медицини ширилися давно. Серед питань, які найбільше турбували населення, – чи правда, що „швидка” більше не виїздитиме на виклики до хворих гіпертонією, а із поліклінік зникнуть дільничні терапевти? Кому підпорядковуватимуться районні підстанції ШМД та чи справді медичне страхування стане обов’язковим? Нещодавно з усіх засобів масової інформації стало відомо: процес реформування медицини в Україні розпочато. Чи не означатиме, що нові зміни принесуть більше біди, аніж користі?
– З чого починається реформа медицини?
Начальник відділу охорони здоров’я Свалявської РДА Микола РИПКОВИЧ:
– 7 липня 2011 року Верховна Рада України ухвалила два закони, які дали старт медичній реформі в країні. Депутати проголосували за прийняття законопроекту „Про внесення змін до снов законодавства України про охорону здоров’я щодо вдосконалення надання медичної допомоги” та „Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві”.
Так, законом України „Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо вдосконалення надання медичної допомоги” встановлюється, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров’я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної його якості, своєчасності та   доступності.
Реформування медицини відбувається на трьох рівнях: первинному (лікарі загальної практики сімейної медицини), вторинному та третинному (стаціонарне лікування, спеціалізовані заклади – тубдиспансери, кардіодиспансери, онкодиспансери, інші   обласні медичні установи та реформування екстреної медичної допомоги.  
Одним із основних завдань нової реформи на первинному рівні є підняття престижу сімейного лікаря. Фактично це означає, що лікуванням   хворих відтепер займатимуться лікарі загальної практики сімейної медицини. Така практика давно поширена за кордоном і цілком себе виправдовує, адже спостерігати за здоров’ям людини сімейний лікар буде від народження, а отже, у разі необхідності зможе надати якісну медичну допомогу, володіючи повним обсягом інформації про її стан. Звичайно, що при цьому на лікаря лягає певний тягар відповідальності адже окрім діагностики та лікування різних хвороб (починаючи від головного, зубного болю і до більш складних – гіпертонії, гіпотонії, запалення легень, цукровий діабет і т. д.), він також відповідає за вакцинацію пацієнта, своєчасне проведення флюорографічних обстежень та онкопрофоглядів. Тобто лікар загальної практики сімейної медицини повинен бути свого роду „ходячою медичною енциклопедією”.
– Тобто у поліклініці більше не буде дільничних терапевта та педіатра?
– Всі дільничні терапевти та педіатри протягом трьох років повинні пройти піврічну перекваліфікацію лікаря загальної практики сімейної медицини. Дільничних терапевтів та педіатрів у поліклініці справді не буде. Разом з тим, у поліклініці працюватимуть лікарі вузького профілю (кардіологи, урологи, нефрологи, гастроентерологи, ендоскопісти, психіатри, наркологи, хірурги, ревматологи, травматологи), що за необхідності залучатимуться до оздоровлення пацієнта лікарями загальної практики сімейної медицини..
– Розкажіть детальніше про реформування у сфері надання швидкої медичної допомоги. Чи справді „швидка” виїжджатиме на виклики вибірково?
– Перший крок до реформування у сфері швидкої медичної допомоги уже зроблено – з 1 січня 2013 року всі районні відділення та   підстанції швидкої допомоги переходять до підпорядкування обласних центрів. Поки що виклики безпосередньо спрямовуються до районних відділень швидкої допомоги чи їхніх підстанцій, та згодом планується створення централізованої диспетчерської з осередком в обласному центрі. Для чого це робиться? Є певні стандарти, згідно з якими час прибуття швидкої допомоги з моменту виклику становить до 10 хвилин у містах та до 20 хвилин – у сільській місцевості. Отримуючи виклик, диспетчери, маючи перед собою карту GPRS-навігації (навігаторами будуть оснащені всі автівки швидкої допомоги), зможуть відреагувати на виклик у максимально короткий строк. Раніше швидка медична допомога функціонувала за територіальним принципом і доволі часто при виникненні надзвичайної ситуації на кордоні двох районів для надання допомоги на чужій території доводилося в телефонному режимі отримувати   дозвіл з обласного центру, витрачаючи при цьому дорогоцінний час. Зараз цього робити не треба. Завдяки реформі вдасться значно скоротити кількість летальних випадків, що   трапляються на дошпитальному етапі.
– Реформування включає в себе й функціональне розподілення швидкої допомоги, яка відтепер поділяється на „екстрену” та „невідкладну”.
– Екстрена швидка медична допомога виїжджатиме на виклик лише за крайньої необхідності (інфаркти, інсульти, важкі тілесні ушкодження, отруєння, гострі стани). Звичайно, ніхто не каже, що у разі високого тиску, температури чи інших ускладнень до вас ніхто не приїде, – на   виклики реагуватимуть невідкладно (протягом 30–40 хвилин). Проте до їх виконання підходитимуть диференційовано. Треба зазначити, що велика відповідальність при такому диференційованому підході лягає на диспетчера, який повинен безпомилково визначати, чи дійсно особі необхідне надання невідкладної допомоги. Часто буває, телефонують вночі, нерідко – напідпитку або просто заради розваги, мовляв, давайте зараз викличемо лікарів, міліціонерів, пожежників, подивимося, чи швидко вони приїдуть. Для того, аби таких випадків траплялося якнайменше, на мою думку, має змінитися свідомість самих потенційних пацієнтів: якщо знаєш, що хворий, звертайся по допомогу вдень, а не затягуй з викликом до ночі, займаючись самолікуванням. Та в будь-якому випадку, якщо ви зателефонуєте, диспетчер вислухає ваші скарги і у разі необхідності порадить звернутися до свого сімейного лікаря.
– Медичне страхування стане обов’язковим?
– Запровадження обов’язкового соціального медичного страхування є однією із складових реформування медичної галузі. Відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” підготовка до запровадження обов’язкового соціального медичного страхування передбачена на III етапі реформи, тобто до кінця 2014 року. Таким чином запровадженню національної системи медичного страхування має передувати проведення структурної реорганізації системи охорони здоров’я, оптимізація мережі закладів охорони здоров’я та відпрацювання нових фінансових механізмів, що є основним змістом перших етапів реформи, що проводиться на сьогодні. Більшість людей лякає поняття „страхова медицина”, однак це своєрідна гарантія того, що людина зможе отримати своєчасну, кваліфіковану медичну допомогу, як тільки в цьому виникне потреба. Суть полягає в тому, що кожна особа, працюючи на державному або приватному підприємстві (установі), повинна відраховувати кошти на медичне страхування. Всі автовласники страхують автомобілі, адже у разі ДТП, пожежі, землетрусу страхова компанія відшкодує збитки за умови, що ці страхові випадки зазначені у вашому полісі. Подібну диференціацію страхових випадків планується запровадити і в медичному страхуванні: заробляєш достатньо, маєш змогу оформити дорожчу страховку і як додаткову послугу, можеш замовити, приміром, косметологічну операцію, якщо доходи мінімальні – оформляєш страховку лише на гострі, невідкладні стани. Система загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування вже десятки років успішно функціонує в США та багатьох європейських державах.
– Навіщо створювати Центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД)?
Головний лікар Свалявського ЦПМСД Віра ВАСЬКО:  
– До сьогодні в Україні структура первинної медичної допомоги була розпорошена функціонально – поєднана з вторинною медичною допомогою та надавалася багатьма спеціалістами і структурними підрозділами лікувально-профілактичних закладів. Це все призводило до деперсоніфікації відповідальності за здоров’я людини, сім’ї та ускладнювало управління якістю первинної допомоги.
Вирішенням даної проблеми стало функціональне та структурне виділення первинної медичної допомоги через створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). За рішенням сесії райради від 27 грудня 2011 року Свалявський ЦПМСД функціонуватиме на базі першого та другого поверхів райполіклініки. Його завдання полягає у забезпеченні для населення рівної доступності послуг первинної медичної допомоги належної якості.
Центр ПМСД – це структура, подібна до лікарні. У ньому, як і в будь-якому самостійному закладі, є керівництво, адміністративно-управлінські та господарські підрозділи – тут цілковита подібність. Але, на відміну від лікарні, де лікувально-профілактичні підрозділи різняться (поліклініка, дитяча консультація, хірургія), у Центрі всі лікувально-профілактичні підрозділи однакові – лікарські амбулаторії, а в сільській місцевості і ФАПи, які входять до складу амбулаторії.
Саме в цих лікарських амбулаторіях і буде безпосередньо надаватись первинна медична допомога, де практикуватимуть один (переважно у сільській місцевості) або декілька (у містах) лікарів загальної практики – сімейної медицини. Хочеться зауважити ще один принциповий момент – без листка направлення лікаря первинної ланки отримати консультацію вузькопрофільного спеціаліста та пройти планову шпиталізацію буде неможливо.
– Які ліки та обстеження гарантуються пацієнту безкоштовно при отриманні медичної допомоги на первинному рівні?
– Згідно з законодавством пацієнти пільгових категорій населення продовжують користуватися правом отримання медикаментів, виписаних за пільговими рецептами. Надання первинної медичної допомоги відбувається безкоштовно згідно з стандартами та протоколами. У разі відсутності можливості в конкретному закладі первинної медичної (медико-санітарної) допомоги надавати конкретну медичну послугу пацієнти будуть направлятися для отримання такої послуги безкоштовно до інших комунальних закладів охорони здоров’я.
– Як ЦПМД буде розподіляти пацієнтів між лікарями, якщо частина з них – сімейні лікарі, а частина – дільничні педіатри та терапевти?
– До 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надаватимуть, крім лікарів загальної практики – сімейних лікарів також лікарі-терапевти та лікарі-педіатри. 3 1 січня 2020 року порядок надання медичної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями встановлюватиметься відповідно до законодавства.
– Які зміни слід очікувати на вторинному рівні?
Головний лікар Свалявської ЦРЛ Олександр СУРАН:
– З огляду на дані доказового менеджменту та найкращого світового досвіду з метою покращення якості вторинної медичної допомоги з одночасним підвищенням ефективності використання наявних ресурсів, усунення невиправданого дублювання медичних послуг пропонується диференціація лікарень, виходячи з інтенсивності медичної допомоги, що надається:
– на лікарні інтенсивної допомоги – для надання цілодобової медичної допомоги, лікування хворих із гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо). Ресурсне забезпечення лише лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, високовартісного діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби ре¬анімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики;
– лікарні для проведення планового лікування – для проведення планових оперативних втручань, доліковування з використанням стандартних схем лікування;
– лікарні для відновлювального лікування – для відновлення функцій, порушених у результаті захворювання чи травми, з метою або попередження інвалідності, або реабілітації інвалідів, потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури);
Проведення зазначених перетворень може бути здійснене при існуючому адміністративно-територіальному розподілі шляхом створення госпітальних округів, що об’єднують заклади кількох сільських районів або міст та районів залежно від щільності та характеру розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу стаціонарів, профілів їх діяльності та структури медичних послуг. Поки що у Свалявській ЦРЛ медична   допомога надається різнопланово, але диференціація стаціонарів забезпечить підвищення рівня якості медичної допомоги в цілому.  
– Чого, на вашу думку, у реформуванні української медицини більше: „плюсів” чи „мінусів”?
– У реформуванні української медицини бачу „плюси”, адже нарешті вдасться підняти престиж лікаря загальної практики сімейної медицини на первинному рівні, зменшити навантаження із вузькопрофільних спеціалістів на вторинному та третинному рівнях, виїздити на виклик екстреної швидкої допомоги за лічені хвилини і тим самим скоротити кількість летальних випадків, що   трапляються на дошпитальному етапі, але найголовніше – це формування високої моральної та соціальної культури населення (проведення планового стаціонарного лікування, що забезпечить зменшення необхідності надання   ургентної допомоги, значне зниження показника додобової летальності), отримання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, що гарантує система загальнообов’язквового державного соціального медичного страхування, що дасть змогу покращити здоров’я населення та збільшення тривалості життя.  
Наталія МАЛЕТИЧ.

 
© 2017 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com