Офіційний сайт Свалявської райдержадміністрацї та районної ради.
 
 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64  
   
     Субота, 27 Травня 2017 р. Головна   /   Зворотній зв'язок   /   Пошук по сайту    
 
   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 




  Вони турбуються про майбутнє лісу

Ліс – це життя самої планети. Вабить він до себе в будь-яку пору року: зігріє в холод, остудить у спеку, дасть ковток цілющого повітря під час відпочинку, захистить землю від руйнації. Така висока місія зеленого дива, а покликання людини – примножувати, розвивати й берегти цю „зіницю ока” в організмі землі. Тоді буде затишно у кожному куточку планети. Наші ліси – воістину унікальні. Це прекрасно усвідомлюють і підтверджують своєю продуктивністю і в ДП „Свалявське лісове господарство”, куди я завітала напередодні професійного свята – Дня працівників лісу. А знайомив мене з роботою директор підприємства Олександр ДУФІНЕЦЬ.

– Загальна площа земель нашого лісового фонду складає 38621,0 га., з яких вкрита лісовою рослинністю 36213,3 га. Основні види діяльності лісгоспу – це охорона та захист лісових насаджень, лісовідновлення та лісонасіннєва справа, охорона мисливської фауни. Зрозуміло, що справа ця – затратна, тому постійно проводимо заготівлю деревини від рубок головного користування і рубок формування та оздоровлення лісів, переробку деревини, що і забезпечує сталу роботу підприємства.
– Тож кількістю заготовленої деревини ви забезпечені?
– Так. Минулого року ми заготовили 78652 м   куб. деревини, 22237 м   куб. з яких – від рубок головного користування, решта – 45240 м   куб – від рубок формування та оздоровлення лісів. А за перше півріччя 2013 року загальна маса заготовленої деревини становила 35583 м куб. Проте ліс – складна екосистема, що постійно потребує відновлення. Цю важливу складову функціонування зелених легень планети наші працівники тримають під особливим контролем: у   2012 році лісовідновлювальні роботи провели на 136,6 га, та   відрадним є те, що вже за першу половину 2013 року ми майже наблизилися до минулорічного показника – 97,2 га, а площі суцільних зрубів значно зменшилися.
На сьогодні   „Свалявське ЛГ” – це процвітаюче підприємство: чистий дохід від реалізації продукції за 2012 рік – 19155,0 тис. грн., за І півріччя 2013 року – 10032,0 тис. грн. При вартості знеособленого реалізованого кубометра деревини 290 грн. у 2012-му та 316 грн. у 2013 році сума фактично сплачених податків та обов’язкових платежів за минулий рік становить 5684,6 тис. грн., за шість місяців 2013 року – 2586,0 тис. грн., попенна плата до державного бюджету за 2012 рік – 722, 8 тис. грн., за 2013 рік – 254,0 тис. грн., до місцевого бюджету – 711,1 тис. грн. за 2012 рік та 491,0 тис. грн. – за І півріччя   2013-го.
Без сумнівно – це хороший показник. Та, як кажуть, одними лише цифрами погоди не зробиш. Усе залежить від оточення. Дякувати Богу, мені пощастило трудитися пліч-о-пліч з чудовими людьми, тому напередодні свята хочеться відзначити кращих працівників: лісничих Свалявського лісництва – В. В. Пітру, Ганьковицького – В. В. Сивульку та Березниківського – М. Ф. Кривку; старших майстрів лісу Плосківського лісництва – Т. В. Матушака, Ганьковицького – В. В. Керечуна, Полянського – І. І. Біласа, Свалявського – М. М. Тарковича, Дусинського – В. В. Поцка, Березниківського – П. В. Семенюка, а також майстрів лісу В. І. Туряницю, Ю. П. Данча, В. Ю. Миговича, М. М Федю, М. М. Легаря, Ю. М. Легезу, помічників лісничих В. Є. Білоусову, С. І. Гога, В. Ю. Пітру, С. А. Гостя, а також працівників апарату управління: провідного інженера з лісокористування В. А. Семенюка, начальника відділу лісового господарства – В. І. Легар, головного економіста М. Ю. Попович та бухгалтерів лісництв.

Наслухавшись багато позитивного про колектив ДП „Свалявське лісове господарство”, вирішила довідатися, чим живе Свалявське лісництво. А розповів мені про нього лісничий Василь Пітра.    
– На посаду лісничого Свалявського лісництва мене призначили три роки тому, що для мене було досить несподівано, адже до того   пропрацював у ньому лише чотири роки. Здавалося, що керівництву підприємства варто було б зробити ставку на когось з моїх колег, старших за віком, з більшим досвідом роботи в галузі. Тим часом, мої безпосередні керівники порадили: орієнтуйся на досвід одного зі своїх попередників – Андрія Андрійовича Васька (його, на жаль, вже не має серед нас), який залишив велике й складне, багатокомплексне господарство Свалявського лісництва практично зразковим, дбаючи про його угіддя понад сорок років. Доречно буде зауважити, що ліс – це така система, яка потребує постійної уваги фахівців. Кілька років бездоглядності можуть завдати лісові шкоди таких масштабів, яку потім доведеться   усувати впродовж десятиліть. Пожежі, шкідники, браконьєри, незаконні рубки, на щастя, оминули   закрите для загалу урочище „Ждимир”, але нині це є село Вовчий з усіма нагальними проблемами, яке ми спільно з сільським головою Василем Васильовичем Мадяром вирішуємо. Гадаю, дуже вчасно прийнятий Закон України, який регулює порядок вилучення земельних ділянок лісового фонду. Урочище „Ждимир” завжди було і залишиться для Свалявщини перлиною і, як тепер прийнято казати, візитною карткою всього Свалявського району. Зрештою, для забудови місце завжди можна знайти на менш уразливих до антропогенного навантаження територіях. Такі ж оази пралісів, як Вовчий, Квасний потік, що поблизу Стройного, треба берегти, як зіницю ока. Лісництво, наприклад, реконструювало в межах Вовчого кордонний будинок.
Окремо треба згадати про урочище Гидешир. Колись тут буяло лісове життя. Мисливський будиночок, збудований кілька десятиліть тому, стоїть, нівроку, й досі. Впорядковуємо його, аби не соромно було приймати тут гостей, що цікавляться полюванням, рибальством і просто активним відпочинком на лоні незайманої природи. Родзинками цієї місцевості є штучні озера. Їх два. Одне ми поволі приводимо до ладу, очищаючи його береги від зарослей ожини та інших непродуктивних чагарників. Поновили, зміцнили дамбу і запустили у водойму білого амура, який живиться зеленню комишів. Упорядкування другого озера вже також завершуємо, як і ремонт старих та встановлення нових альтанок.
Хтось може спитати: а чому це лісова охорона займається не притаманними їй справами – облаштовує рекреаційні куточки? Маю на це власні міркування. Судіть самі. Зараз через суттєве зменшення державного фінансування лісової галузі лісництва функціонують і здійснюють охоронні заходи за рахунок коштів, отриманих від рубок. Та лісництвам варто пошукати й альтернативні   джерела надходження коштів на виробничі потреби та утримання повноцінного штату лісової охорони. Одним із них, на мою думку, може бути й ведення діяльності з надання послуг для рекреантів, любителів лісового відпочинку, відкриття лісових туристичних маршрутів, створення мережі лісових міні-готелів, а правильніше – будиночків для ночівлі подорожуючих. Усе це дозволило б доволі швидко сформувати резерв обігових коштів у лісництвах, які можна спрямувати на найнагальніші потреби, пов’язані з основною нашою діяльністю.
Втім варто відзвітувати й про те, як хазяйнуємо зараз. Так, заліснена площа нашого лісництва становить 6549 із загальних 6668 гектарів.
Межують наші урочища з Ганьковицьким, Дусинським та Березниківським лісництвами, а також по Форинцевому Потоку, що поблизу села Пасіка, з угіддями ДП „Мукачівське лісове господарство”. Робота наша копітка й складна: щороку відтворюємо ліси, висаджуємо плантації новорічних ялинок переважно з саджанців ялиці білої, здійснюємо контроль роботи у шкілках і заходи зі сприяння природного поновлення лісового покриву.
Та добре зорганізована праця –   результат самовіддачі керівника Олександра Дуфінця. Людина стримана та відповідальна, він ніколи не приймає рішення зопалу, бо завжди зважує всі нюанси, прискіпливо ставиться до виконання всіх завдань, адже Олександр Дуфінець, так само як і всі ми любить свій ліс. Можливо тому він постійно зауважує: „Природа не пробачає промахів”.
Одним із тих, хто прикипів до лісу всією душею й понині прищеплює любов до нього своїм нащадкам та оточуючим, є Яні Георгійович Поцко на Чернику. 86-літній уродженець Малої Мартинки працював лісником Свалявського лісництва з 1971 року, але й донині про роботу свою згадує з теплотою й вдячністю.
Навряд чи дожив би я   до таких Богом дарованих років, якби не робота у Свалявському лісництві. Саме свіже гірське повітря, джерельна вода і щоденний обхід території загартували здоров’я. Але найголовніше – професія лісника подарувала мені можливість не тільки здобути корисні   у господарстві навички, – завдяки роботі я мав можливість прогодувати сім’ю, отримав авторитет серед односельців.
А почалося все 1971 року, коли одного разу повертаючись додому зі Свалявського лісокомбінату, випадково зустрів тодішнього лісничого Андрія Андрійовича Васька.
Розговорилися. Чоловік спитав, як у мене справи, поцікавився, де я працюю. Я схилив голову – соромно було казати, що зарплатні простого робітника Свалявського ЛХК ледь вистачало, аби звести кінці з кінцями, особливо тоді, коли вдома на тебе чекали дружина-домогосподарка та шестеро дітей. Та Андрій Андрійович про це добре знав. Глянув на мене, посміхнувся та й каже: „Дай трудову книжку” подивитися, кажуть там додатковий листок треба заповнювати. Біжи у відділ кадрів, скажеш, що я просив”. Я приніс лісничому документ, навіть не здогадуючись, навіщо він йому здався. „Чудово, Іване Георгійовичу, – мовив Андрій Андрійович,   розгорнувши книжечку, – від завтра працюватимеш у мене лісником. Запхав трудову до себе в кишеню і пішов вулицею.
Починати освоювати професію в 44 роки та ще й отримати за це чималу земельну ділянку для власних потреб! В це мені не надто вірилося, та коли зранку я прийшов на роботу, на лісокомбінаті повідомили, що мене переводять до Свалявського лісництва. Тут під особистим контролем Андрія Васька я проходив курс „молодого бійця” – водив мене за собою скрізь, вчив розпізнавати, яке дерево для якої переробки годиться, показував, як треба робити зарубки, правильно висаджувати та щепити саджанці, підказував, які дерева можна садити близько один до одного, а які – ні.
Здавалося, Андрій Васько знав на угіддю кожен кущик. Пригадую, прийшли ми якось до лісу пізньої осені, а він став, як вкопаний, і далі не йде: на одному місці крутиться, та догори голову задирає. „Тут мала бути смерека” – відказує, помітивши моє здивування. „Бачиш місце яке широке? Смерека у висоту тягнеться, тож гілкам простір необхідний. А скільки метрів у нас від одного дерева до іншого? Точно смереку зрубали”. Під стосом листя та гілок і пень знайшли незабаром. Злодія виявили за кілька днів – сільський мешканець хату будував, а смереку для перекриття даху зрізали. Я думав, що лісничий штрафуватиме порушника, а той до хати навідався, а через 10 хвилин звідти повертається без ніяких актів. „А де папери?”, – запитую. Облиш. Там восьмеро дітей – найменше у колисці. Господиня того тижня усі гроші віддала, аби їй дерево зрубали та до двору притягнули. Хай   буде їм на добре діло, а ти, Яні, нові смерічки завтра висадиш”. Тоді і зрозумів я, що то була воістину велика людина з доброю душею та щирим серцем
За півроку я опанував усі ази професії лісника; вмів щепити, обкопувати, розрізняти насіння дерев, знав, яке дерево для шпону, а яке для виготовлення деталей годиться. Згодом почав брати участь у різноманітних змаганнях, удостоювався преміями, грамотами, а один раз, відзначаючи професійне свято, захищаючи честь лісництва під час розважальних забав, навіть на смерекового стовпа видерся – і це при тому, що мені тоді було вже за 50! Пропрацював я на посаді лісника у Свалявському лісництві 28 років, за що і був удостоєний за бездоганну службу у Свалявському лісництві звання ветерана праці.
Ще донедавна Янія Георгійовича можна було зустріти в урочищі Комарний, де той має ділянку землі, куди любив ходити по гриби та ягоди. Тепер же через поважний вік дідусь все частіше вдивляється у хащу лише з території власного обійстя, та попри це погляд його сповнений любові до високих зелених велетнів та красунь.
І за що ці люди так люблять ліс? Невже тільки за красу? Із вдячності. Цю відповідь знайшла у віршах поета Анатолія Тарана:
Спасибі тобі, ліс за добру твою справу,
Що ти все ріс і ріс, не думавши про те;
І не претендував на винятковість, славу,
А справу ти творив могутньо-величаву:
Єднав ти землю й сонце золоте.
 
Наталія МАЛЕТИЧ.



 
 
 
 
 
 
Повідомлення регіональних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади
 
 
 
 
 

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану

 
 
 
ПОГОДА В СВАЛЯВІ


 
© 2017 Свалявська райдержадміністрація та районна рада
89300, м.Свалява, пл. Головна, 1, тел. 0 (3133) 2-12-48, 2-12-64, info@svalyava-vlada.gov.ua
Розробка сайту - CrafIT.com